ОСТРIВ ДЖАРИЛГАЧ

ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Острiв Джарилгач знаходиться за 8 км вiд Скадовська, його площа 5605 га, а довжина 42 км. Загалом острiв складається з двох рiзних за характером частин. Схiдна частина широка, довжиною 23,2 км i шириною до 4,6 км. На цiй частинi близько 200 солоних водойм i невелика кiлькiсть прiсних, загальною площею 949 га. Захiдна частина починається бiля селища Лазурне, довжиною 18,5 км i шириною вiд 30 до 430 м, на неi припадає лише 6% загальноi площi острова. Джарилгач по сутi є великою косою, та через перiодично виникаючу промоїну в його захiднiй, вузькiй, частинi отримав назву острова. На островi розмiщенi коси Левкiна, Дурiлова, Мiлка, Глибока, Ведмежа та Синя. Острiв вiддiлений вiд материка Джарилгацькою затокою.

Джарилгацька затока має значне розширення, її довжина 41 км, максимальна ширина - 10 км (бiля села Красне), мiнiмальна ширина - 1 км (бiля селища Лазурне), середня ширина - 7,6 км, площа затоки - 230 квадратних кiлометрiв (29 760 га). Вiдношення довжини до ширини складаe 5,4. Максимальна глибина затоки трохи перевищуe 8 м, середня глибина - 3,5 м, бiльше 30% площi затоки (9 380 га) припадає на мiлководдя глибиною до 1 м. Поверхнева морська вода маe солонiсть 10-18,5 г/л, придонна вода на глибинах 1-30 м має солонiсть 19,5 г/л. Приливи i вiдливи на Чорному морi практично вiдсутнi, iх максимальна амплiтуда не перевищуe 8 см.

Схiдна межа Джарилгацькоi затоки проведена умовно вiд схiдного кiнця Джарилгача до мису Каржинський. Каржинськi острови входять до Джарилгацького природного комплексу. Розташованi данi острови за 9,5 км на схiд вiд Скадовська у прибережнiй смузi затоки. Складаються з двох островiв площею 3 га, роздiленi протокою з в'язким дном. Захiдний острiв вiдокремлений протокою 250-300 м вiд кiлометровоi коси, що йде вiд материкового берега на схiд. Обидва острови низькi, з мiлководними бухточками i солоними озерцями, з солеросом по березi, покритi густими заростями очерету. На схiдному островi є невеликi зарослi лободи татарської, полину i пирiю подовженого, а на пiщаному березi є катран понтiйський. На островах гнiздяться веслоногi, лелеки, чайки та великий баклан. Неподалiк Каржинськоi затоки бiля села Озерне знаходиться озеро Каржинське площею 0,92 кв. км.

До складу Джарилгацького екоприродного комплексу входять також Каланчацькi острови (мiсцева назва Пташинi острови або Чумаки). Це 4 острови, розташованi за 22 км на схiд вiд Скадовська, 3 з них iснують у виглядi пiщаних наносiв, котрi перiодично пiдвищуються над водою i позбавленi рослинностi. Загальна площа островiв 15 га. Основний Каланчацький острiв витягнутий з заходу на схiд, серповидноi форми, площею понад 10 га. Пiвденний берег острова має добре виражений пiщано-черепашковий пляж, пiвнiчний берег низький, заболочений, з великою кiлькiстю малих озер. Велика частина острова з пiвнiчноi сторони вкрита очеретом (Phragmites australis). На островах вiдмiчено 22 види птахiв, серед них найбiльша популяцiя чорноголовоi чайки - 16 000 пар.

На клiмат острова Джарилгача впливає близькiсть моря, рiвнинний рельeф острова i висока швидкiсть вiтрiв. Весна коротка (1-1,5 мiсяця), характеризуeться швидким настанням температури зовнiшнього середовища, останнi веснянi заморозки зазвичай бувають у другiй половинi квiтня. Лiто спекотливе, засушливе, триває майже 5 мiсяцiв. Осiнь продовжуeться 3-3,5 мiсяця та характеризуeться збiльшенням хмарностi i кiлькостi днiв з опадами. Перш осiннi заморозки бувають у першiй декадi жовтня. Зима коротка (2-2,5 мiсяця), м'яка, з частими значними вiдлигами. Снiговий покрив встановлюється у другiй половинi сiчня i сходить у другiй декадi лютого. Непорушний лiд встановлю.ться лише в найхолоднiшi зими. Найбiльший льодовий панцир спостерiгався взимку 1953/54 рр., коли Джарилгацька затока замерзла повнiстю. Середньорiчна температура за чотири останнi десятилiття склала +10,24 оС, мiнiмальна температура спостерiгалася 28.01.1954 р. i була -27 оС, максимальна температура +50 оС зафiксована 2.08.1986 р. Острiв вiдзначаeться найбiльшою тривалiстю сонячного сяйва та максимальною у межах Украiни сумарною сонячною радiацiєю. Максимальна кiлькiсть опадiв на добу - 87,6 мм спостерiгалась 12.08.1964 р. Сильнi шторми є рiдкiстю, максимальна швидкiсть вiтру 40 м/с сягала 19.07.1973 р. Шторми зi швидкiстю вiтру понад 20 м/с вiдбуваються переважно з жовтня по травень.

На островi мiстяться лучно-болотнi i болотнi, дерново-пiщанi та супiщанi грунти, що мають пiщаний або глинисто-пiщаний склад та безкарбонатнiсть. Цi грунти дуже легко розвiюються вiтрами, вони малорозвиненi, мають незначний гумусовий шар бурого забарвлення, гумусу мiстять лише 0,1-0,5%. Розвиненi дерново-пiщанi з бiльшим гумусовим шаром мiстять 0,5-0,8% гумусу. Близько 10% територii острова представлена слабогумiфiкованими i негумiфiкованими пiсками, 3% черепашково-пiщаними вiдкладеннями. Дослiдження 2003 р. показали, що на островi Джарилгач (озеро Синє) зустрiчаються поклади пелоiдiв, загальнi запаси грязi на островi сягають 49 м2.

Рiвень грунтових вод на островi 0,2-1,1 м. Поряд із сильно-мiнералiзованими грунтами є незначна кiлькiсть прiсноi верховодки на глибинi 0,4-0,5 м. Розмiри природних прiсних водоймищ до 150 м в довжину i 15 м в ширину, штучнi прiснi водойми 20 на 45 м. На островi знаходяться три артезiанськi свердловини: одна бiля Джарилгацького маяка, двi - на кордонi. Для тварин також робляться водопiйнi копанки.

(За матерiалами книги "Скадовськ та скадовчани".
Автор: О.М. Лиховид.)